Гра

Обидві команди ще до звітної гри забезпечили становище, в якому їх турнірним позиціям у «регулярці» нічого не загрожувало. Ковель був гарантовано другим, а «Хорів», вочевидь, не бачив для себе особливої різниці між четвертим та сьомим місцем, оскільки прибув на цю гру без голкіпера та лише з одним запасним. Проте це зовсім не означає, що гравці не збирались боротись і результат гри їм був байдужим.

Уже на 15-й секунді гравці з міста залізничників могли відкривати рахунок. Назар Мигаль розігнав атаку, його партнери двічі пробивали, але ворота вразити не вдалось. За дві хвилини знову голкіпер ковельчан почав атаку, цього разу чудовим діагональним пасом через весь майданчик на Віталія Кашубу, той головою скинув на дальню, але Руслан Самарчук не зміг влучити в уже беззахисні ворота з метра. Коли не ладиться у молодих – за справу беруться ветерани. Зміна четвірки у Ковеля перед введенням із-за бокової, Вадим Сидун відкотив, а Петро Мороз з рідної лівої низом в дальній кут відкрив рахунок – 0:1.

Хорівчани не збирались відбувати номер у цій грі та кинулись відіграватись. Спочатку на 4-й хвилині Андрій Федюк зовсім трохи не влучив в уже порожні ворота з гострого кута. А уже за хвилину «смугасті» продемонстрували зразковий розіграш кутового та зрівняли рахунок. Вміло заблокувавши двох захисників «Вокара», доставили м’яч Федюку, той в дотик покотив на ще одного футзального ветерана Дармовіса і Павло, не розвертаючись до воріт, зовнішньою стороною стопи спрямував м’яч у дальній кут, що стало несподіванкою для Мигаля – 1:1.

Уже з 7-ї хвилини хорівчани постійно застосовували тактику гри з п’ятим польовим. Відчувалася поява в колективі досвідченого Андрія Михайловича Федюка, який, будучи головним тренером львівського «In.IT», в умовах кадрового дефіциту частенько застосовував цю тактику, щоб економити сили і частіше грати на м'ячі, а не без м'яча. В цій грі він диригував цим квінтетом, а солістом був Павло Дармовіс. Це давало їх команді додаткові шанси, але й, природньо, створювало додаткові ризики. Як приклад – обрізка на 8-й хвилині, коли Віталій Кашуба лише на лічені сантиметри не влучив у порожні ворота з власної половини майданчика. Уже за мить ковельчани таки забили м'яч у ворота суперників після позиційної атаки. Щоправда, в атакуючій фазі порушили правила. Арбітри не відразу це помітили, а Дмитро Мельниченко надто імпульсивно звернув на це їх увагу, забувши, що опція відеоперегляду значно ефективніше допомагає відновити справедливість, ніж надмірні емоції, за що й отримав жовту картку. Після перегляду все стало на свої місця – гол скасовано і призначено штрафний удар.

В другому таймі команди продовжували загрожувати воротам одна одної, долучались до цього навіть воротарі. І на 22-й хвилині після одного з таких підключень Назара Мигаля Павло Дармовіс продемонстрував, як потрібно карати суперника за необачні дії при грі з п'ятим польовим, вразивши порожні ворота з власної половини майданчика – 2:1. Ковель додав обертів і, врешті-решт, на 28-й хвилині це принесло свої плоди. Після розіграшу штрафного Артем Хапко вразив ближній кут воріт суперника – тут далась взнаки відсутність штатного воротаря. На передостанній хвилині зустрічі голкіпер залізничників і взагалі міг принести паеремогу своїй команді, але його удару від власних воріт лише трохи забракло точності. Але, відверто кажучи, нічийний результат,який залишився до кінця матчу – найбільш справедливий підсумок протистояння достойних суперників.

Найкращий гравець матчу: Павло Дармовіс (МФК Хорів)