Гра

Особливої інтриги в цьому протистоянні не було, так як команда з Вишкова вже давно забезпечила собі золото "регулярки", а от для підопічних Андрія Ткачука перемога в поєдинку з чемпіоном давала шанси поборотись за срібло Другої ліги з Покровом. Але, як показав перебіг цього матчу, команда Олеся Онопченка по-чемпіонському налаштувалась на  завершальний матч: гравці з Вишкова явно не бажали псувати свою стовідсоткову переможну статистику в цьогорічному чемпіонаті. Гравці в бордових футболках заволоділи ігровою ініціативою з перших хвилин, але втілити її в забиті голи було не так просто – відмінну майстерність та вправність у рамці воріт демонстрував Василь Семенюк. Лише на 10-й хв Юрій Лобанов відкрив рахунок у зустрічі і цей м'яч був єдиним на дві команди до перерви.

Ще одна особливість цього матчу полягала в тому, що обидва суперники в перерві замінили своїх стражів воріт і в 2-му таймі ворота "поважних" вже захищав Євген Малогловець, а в команді Вишкова замість ветерана Віталія Остапука ворота захищав Микола Пилипюк. Не хочу кидати ніяких негативних натяків на адресу кіперів, а лише зазначу, що в другій половині матчу їм повезло менше ніж їх колегам-партнерам, але більше повезло кільком десяткам уболівальників на трибуні СК ВНУ,  які побачили багато результативних атак та красивих голів. Як завжди, тон в атаках господарів задавав Віталій Кулай, який напрацював на "2+2" по системі "гол + пас", свій гол також забив і другий з братів Лобанових – Андрій, а ще по м'ячу записали до свого активу Ілля Грушецький та Олег Бацман. «Блакитні» змирились з бронзою "регулярки", але відповіли беззаперечним тріумфаторам Другої ліги голом Анатолія Відрінського, а завершальну крапку в поєдинку поставив Юрій Щур – 6:2.

Найкращий гравець матчу: Віталій Кулай (Вишків)