Гра

Другий фінальний поєдинок Суперліги міг стати останнім для «Вотрансу» у випадку поразки. Тому луцька команда з перших хвилин старалася гостро відповідати на дії ковельчан. Уже в дебюті матчу одна з таких контратак завершилася результативно: після перехоплення у центрі майданчика Максима Обертаса вивели фактично на побачення з Дмитро Дувакіним, і 22-й номер «червоно-синіх» потужно і точно пробив у верхній кут рамки. Гравці «Вокару-Ковеля» у притаманному їм стилі намагалися взяти тотальний контроль над м’ячем, однак погрішності давали контршанси суперникам. Яких, до слова, частенько доводилося зупиняти ціною небезпечних фолів чи навіть жовтих карток. Під кінець тайму підопічні Романа Бірука почали грати ще сміливіше – їх голкіпер Дмитро Дувакін раз за разом виходив з партнерами у ролі п’ятого польового гравця, а під кінець тайму став героєм. Він наважився на удар метрів з одинадцяти, і м’яч рикошетом від захисника полетів за недосяжною для Павла Чемериса траєкторією – 1:1. На цьому пристрасті першого тайму не завершилися – Олександр Ліщук явно порушував правила на супернику в боротьбі без м’яча, за що був «нагороджений» арбітром по всій строгості – другою жовтою карткою. Проте, навіть у кількісній меншості «червоні» продемонстрували дуже хороший захист і не дали суперникам вийти вперед до великої перерви.

Після антракту на майданчику нічого не змінилося – «Вокар-Ковель» так само накочував хвилі позиційних атак, а «Вотранс» при можливості контратакував. В одному із таких епізодів віч-на-віч з голкіпером вийшов Євген Котюн, однак пробив повз ближній кут воріт Дувакіна. У відповідь Петро Мороз підступним ударом з розвороту «полоскотав» дальню бокову стійку, а Віталія Романчука під час удару з вигідного положення підвела точність. Здавалося б, іще однієї післяматчевої лотереї не уникнути, однак ковельчани недарма були чинними абсолютними чемпіонами Суперліги. «Червоні» влаштували справжню чемпіонську розв’язку. Вони отримали право на кутовий всього за три секунди до фінального свистка, однак зуміли швидко вивести на вирішальний вистріл Олександра Портянка – 2:1! Емоціям ковельчан не було меж – все-таки об’єктивно вони були найсильнішою та найстабільнішою командою цьогорічної Суперліги. А вже за тиждень, як і торік, чемпіонські медалі вони мають шанс знову покласти у Кубок Волині з футзалу…