Гра

Після осічки динамівців у звітному турі, «Надія» мала шанс нарешті одноосібно очолити турнірну таблицю Суперліги. Але гра у хорівців цього вечора не пішла, вони припускалися незвично багато помилок у передачах, технічного браку і не виглядали налаштованими на перемогу. На відміну від гравців «Вотрансу», які якщо й поступалися супернику в деяких футзальних компонентах, то компенсували це бажанням битися на майданчику. Саме лучани й відкрили рахунок – Микола Коляда завдав гарматного удару зі штрафного, Ігор Пунда встиг зреагувати, але від його рук м’яч таки влетів у сітку. «Надія» відреагувала традиційно, гості взяли м’яч під контроль і почали плести мережива багатоходових комбінацій. «Вотранс» захищався і намагався знайти шанс для контратак, сподіваючись на швидкість реактивних Миколи Коляди та Олександра Ніколайчука. Проте, особливих клопотів Ігору Пунді лучани не завдавали, а от Роман Перлов трудився у поті чола і кілька разів врятував свою команду від стовідсоткових голів ефектними сейвами. Лише наприкінці тайму він був безсилий, коли захисники загубили Сергія Шафранського і той з двох метрів переправив м’яч у сітку.

По перерві команди не стали змінювати тактики і чим менше часу лишалося до фінального свистка, тим більше зростав градус напруги на майданчику. Незадовго до завершення поєдинку в одній з нечисленних атак Роман Воробей знайшов точним пасом поблизу воріт суперника Павла Рибковського і той холоднокровно розібрався у ситуації вивівши лучан вперед. «Надія» одразу випустила п’ятого польового гравця, затисла господарів на власній половині і за хвилину хорівці вже відігралися – Ярослав Писько замкнув простріл на дальній стійці. Зрівнявши рахунок, гості вирішили розвинути успіх і продовжили гру без воротаря, але вирвати перемогу так і не зуміли, хоча кілька разів завдавали удари з гарних позицій та вони були або неточними, або з ними справлявся Роман Перлов. Таким чином, «Надія» зберегла першу позицію, проте дозволила «Вокару» зрівнятися з собою по набраним очкам.