Гра

 Господарі розпочали поєдинок у притаманному для себе стилі, з перших хвилин накочуючи на ворота суперника шквал атак. Мало кому вдавалося цього сезону встояти під цим тиском і, як правило, «Любарт» ще до перерви забезпечував собі солідний гандикап та спокійно догравав матч. Але цього вечора так не сталося. Гості мали туза у рукаві – трійку гравців, що заздалегідь були заявлені спеціально під матчі плей-офф і досі не виходили у складі хорівців. Якісно посилений склад «синьо-білих» захищався впевнено і роботи у Павла Чемериса не було аж надто багато. Крім того, гості, що не поступалися в швидкості завдавали чималих клопотів захисту лучан, якому не часто доводиться грати у матчах Суперліги з повним навантаженням. Під час однієї з контратак хорівців «Любарт» врятувала лише феноменальна реакція Дениса Лавренчука, який встиг підняти руки і перевести у поперечку постріл впритул. Та перед самою перервою гості таки припустилися помилки – Сергій Вишневський прокинув захисника, якого ніхто не зміг підстрахувати і завдав потужного удару в ближній кут, Павло Чемерис зреагувати не встиг.

У другому таймі справи пішли веселіше. Невдовзі після його початку Микола Жук перехопив неакуратну передачу суперників, розігнав контратаку і викотив м’яч точно на ногу Дмитрові Романюку, якому лишалося тільки влучити у порожній кут. Минула хвилина і Сергій Вишневський переправляє у ворота простріл від бокової лінії. Щоправда, майже одразу Володимир Пишков після розіграшу штрафного удару скорочує відставання гостей у рахунку. Окрилені успіхом гравці МФК «Хорів» полетіли вперед і пішла гра на зустрічних курсах. Ближче до завершення гри суперники помітно нервували та вже не завжди встигали за опонентами і на останніх хвилинах обидві команди мали по п’ять фолів. Втім, не зважаючи на достатню кількість нагод для взяття воріт рахунок так і не змінився. Перемога 3:1 ще не гарантує «Любарту» проходження півфінального етапу, впевнений, що у матчі-відповіді буде гаряче.