Гра

Кубок Волині – це Кубок Волині, саме таки думки виникли відразу з початком цього матчу. І дійсно, при всій повазі до попередніх матчів Кубку АМФВ, гра добавила і в швидкості, і в майстерності, і в тактичних побудовах. Вже в дебюті зустрічі шостий номер гостей Назар Данів втратив шикарну нагоду, коли дивом не замкнув дальню штангу, а «Вокар» у свою чергу декілька разів гостро контратакував і тепер вже «шістка» ковельчан Петро Мороз не зміг переграти кіпера хорівців Дмитра Дувакіна. Зрештою забити Петру вдалося, але не Морозу, а Шелесту, і не у ворота «Хоріва», а у ворота «Вокару» – Петро чітко розпорядився «кулястим» у карному майданчику суперників. Гарні підключення до атак воротаря номінальних господарів Миколи Плетеницького несли загрозу воротам опонентів, адже постріли Миколи були не тільки потужними, а й прицільними, проте до перерви зрівняти рахунок так і не вдалося. В другому таймі забити другий гол вдалося хорівчанам після певної щтовханини в карному суперників: прикрий автогол відсунув ковельчан від омріяного трофею, що став перетворюватися у взагалі малорозбірливий силует після голу Назара Даніва, який таким чином реабілітувався за фейл у дебюті матчу. Звичайно, ковельчани і не думали здаватися: чисельна «перевага» гри з «п’ятим» конвертувалася у гол Олександра Портянка. Правда ризик для «вокарівців» був немалим не тільки з-за порожніх воріт за спиною, а того, що останні три хвилини на табло горіла цифра 5 в графі «фоли». За такого пасиву фолити при втраті м’яча було б нерозважливо… Дубль Олександра Портянка за 58 секунд до кінця матчу повернув інтригу, але не надовго: після розіграшу з центру «Хорів» отримав право на кутовий і Назар Данів зняв усі питання стосовно того, хто продовжить боротьбу за головний трофей Волині.   

Кращі гравці: Олександр Портянко - Назар Данів