Гра

«Смугасті» знову, як і кілька турів тому, прибули на гру без замін, тож у лучан з’являвся шанс перебігати. Хоча «перебігати» у цьому сезоні - то явно не про «Любарт», адже грає він комбінаційно й витончено. Інколи надто комбінаційно й надто витончено. Але таке бачення, така філософія клубу, який приносить результат.

Хай там що, але після стартового ривка хорівців, лучани таки перехопили нитки гри. Однак перша небезпека сталася біля воріт Станіслава Горніка. Проте Олександр  Проскурін не влучив з близької відстані.

Надалі «Любарт» кружляв над володіннями Юрія Колодюка, наче шуліка в пошуках жертви, проте удари Антона Дригульського й Владислава Сизика не досягали цілі. Час танув, наче березнева крига, і такі цифри на табло явно більше влаштовували МФК «Хорів».

Олександр Сименко фінтонув і пробив - трішки вище. Та щойно гра десь трішки заспокоїлася, несподівано Дмитро Романюк (він же Клінс, він же внучатий племінник Юргена Клінсманна) підступно катнув з-під ноги оборонця. Цей кивок вдався напрочуд вдалим у протихід воротареві - 0:1, за 5:11 до перерви.

«Хорів» тут же пішов із п’ятим. Тобто як із п’ятим? Голкіпер Колодюк підключався, інших же не було. Але надзвичайно високий пресинг «князів» дав результат. Мається на увазі, що дав результат «князям», бо результати бувають різні)). Такі дії призвели до переполоху й втрати м’яча у власному карному «синьо-білих», чим скористався уже згаданий племінник срібного призера «Золотого м’яча-1995» - дубль Романюка - 0:2.

До кінця першого тайму суперники трішки заспокоїлися, хоча Проскурін за 2 секунди до сирени потривожив Горніка. Але той не дав слабинку – скеля.

Після перерви «Любарт» продовжив насідати, планомірно розігруючи м’яч. «Хорів» знову задіював кіпера для атак. Натомість лучани розіграли й завершили.. ударом у стійку.  Дедалі частіше «смугасті» втрачали, а «чорні» намагалися вразити порожні, однак не прямим ударом, а розіграшем. Що ж, лучани легких шляхів не шукали. Розуміючи, що результату ще не досягнуто, вони тиснули. Сергій Вишневський і Дригульський «розкатали двійку», але промах на завершальній стадії не дозволив збільшити перевагу.

І тут прикрої травми зазнав Віталій Бенедицький, тож синьо-білі самі собі створили меншість за 8 хвилин до кінця гри. Нагадаємо, грали ж без замін.  Цим і скористатися володарі футболок із зображенням Луцького замку. Дригульський таки забив - 0:3, а завершив Богдан Мізюк - 0:4.

Надалі одні просто тримали м’яч, що дуже дратувало других.. На тому й розійшлися - 0:4.

Кращі гравці: Олександр Проскурін – Дмитро Романюк